Пн-Пт з 09:00 до 18:00,
Сб з 10:00 до 15:30,
Нд - вихідний
Чесно кажучи, більшість людей купують рисоварку саме для рису. Білого. Іноді бурого. Та й усе. А потім прилад пилиться на полиці, займає місце, викликає відчуття провини — знову витратив гроші на щось, що не використовую. От тільки проблема не в рисоварці. Проблема в тому, що ми просто не знаємо її справжніх можливостей.
Перше, що треба зрозуміти — рисоварка працює за принципом томління. Невисока температура, рівномірний нагрів, герметична кришка. Власне, це ідеальні умови для купи страв.
Гречка. Ось так просто. Промили, засипали, додали води в пропорції 1:2, натиснули кнопку. Через 20 хвилин маєте розсипчасту кашу. Без втручання з вашого боку. А якщо додати цибулю та моркву на дно чаші перед крупою — взагалі красота виходить.
Пшоно з гарбузом (от та самісінька страва від сусідки):
Кинули все в чашу. Натиснули. Пішли дивитися серіал. Готово. Чому так просто? Бо рисоварка сама вимикається, коли вода випарувалася.
І ще — булгур! (хто б міг подумати). Він готується так само легко, як і рис. Пропорція 1:1,5 з водою, 15 хвилин — і гарнір готовий. Додайте туди помідори, зелень, трошки оливкової олії після приготування.
Розумієте, в чому фішка? У стабільності температури. Коли варите на плиті — то сильніше нагрів, то слабше, то вода сильно кипить, то ледве. А тут — один режим від початку до кінця.
Плюс герметичність. Пара не виходить просто так, а працює всередині чаші. Це як у пароварці, тільки краще — бо рідина є безпосередньо в продукті.
Я якось порівнював. Взяв той самий рис жасмин, одну порцію зварив у каструлі (як завжди), другу — в рисоварці. Різниця — відчутна. У рисоварці зерна виходять окремими, не злипаються, структура інша. А в каструлі завжди трапляється ця штука — низ може трошки прилипнути (навіть якщо стежиш), верх іноді недоварений.
Та й узагалі — включив і забув. Це ж свобода певною мірою. Можна паралельно готувати щось на плиті, не розриваючись між стравами.
А тепер те, за що я справді полюбив цей прилад. Готові страви "все в одному".
Плов. Так, справжній плов. Ну, майже справжній. Знаєте цю класичну версію в казані, де треба стежити за вогнем, додавати зірвань... Складно. А тут:
Через 40 хвилин — готово. Це не той плов, що в ресторані, погоджуюсь. Але для домашнього обіду в будній день? Ідеально.
Суп. От дивина, правда? Але працює. Овочевий суп, курячий бульйон — все реально. Складаєте інгредієнти, заливаєте водою чи бульйоном, вмикаєте на 1-1,5 години. Єдиний нюанс — зелень та делікатні інгредієнти додавайте в кінці.
Омлет. Це взагалі магія якась:
Збили, вилили в змащену олією чашу, включили. Через 20 хвилин — пишний омлет без пригорілих країв. Як у дитинстві в садочку (тільки смачніше, бо ви самі робите).
І тут починається найцікавіше. Бо я сам наробив купу помилок, поки розібрався.
Помилка перша — забагато води. Особливо з бобовими. Квасоля, наприклад, потребує попереднього замочування, інакше вода буде виплескуватися через клапан. Вигляд страшний — вся кухня в крохмальній піні. Таке було.
Помилка друга — відкривати кришку під час готування. Ну знаєте, цікаво ж подивитися, що там діється. Тільки от не треба! Виходить пара — порушується температурний режим — час приготування збільшується. А страва може вийти недоваренною.
Третя — не промивати рис перед готуванням. От думаєте, дрібниця? А рис потім виходить злипшимся, з надлишком крохмалю. Промивайте до прозорої води. Завжди. Це займає хвилини дві, але результат — інший.
Ще момент. Не заповнюйте чашу більш ніж на дві третини. Бо під час кипіння все це піднімається, може вилізти через край. Особливо актуально для молочних каш — молоко "тікає" дуже легко.
І останнє (а це важливо!) — після приготування дайте страві постояти 10-15 хвилин у режимі підігріву. Не відкривайте відразу кришку. Нехай "дійде". От як з пловом у казані — там теж дають постояти під кришкою. Тут так само працює.
Знаєте, багато хто каже, що це маркетинг. Що простіше зварити кашу в каструлі за 15 хвилин, ніж діставати окремий прилад, мити його потім...
Хоча, напевно так. Якщо ви готуєте одну порцію для себе і маєте час постояти біля плити. Але є нюанс.
Уявіть ранкову суєту. Треба зібрати дітей до школи, себе на роботу, ще й сніданок якось організувати. І от тут — кидаєте вівсянку в рисоварку (так, овсянка теж чудово виходить), додаєте молоко, сухофрукти, вмикаєте. І йдете приймати душ, одягатися. Через 25 хвилин повертаєтесь — сніданок готовий. Гарячий. Ідеальної консистенції.
Або увечері. Прийшли з роботи, голодні, готувати ліньки. Кинули в рисоварку рис, овочі, шматок курки, спеції. Пішли переодягтися, відпочити. За годину — повноцінна вечеря.
От в цьому і економія. Не в тому, що швидше готується (часто навіть довше, ніж на плиті). А в тому, що вам не треба стояти над нею. Контролювати. Помішувати. Боятися, що вона вип'є — ні, не вип'є, автоматика не дасть. Це дає свободу займатися іншими справами.
