Пн-Пт з 09:00 до 18:00,
Сб з 10:00 до 15:30,
Нд - вихідний
Заклади громадного харчування давно перейшли на промислове обладнання. І варочні котли тут — одне з ключових рішень. Виглядає як велика каструля з кришкою, а всередині — технологія, яка дозволяє готувати величезні обсяги їжі без постійного контролю.
Чому саме котли, а не звичайні плити? Та тому що масштаб інший. Коли потрібно зварити суп на двісті порцій чи кашу на весь дитсадок — звичайне кухонне обладнання не витримує. А тут — завантажив продукти, встановив режим і займайся іншими справами.
Розберемося, як це все працює насправді.
Основа всього — подвійні стінки. Між внутрішньою і зовнішньою стінкою циркулює теплоносій. Вода чи пара. Залежить від моделі, власне.
І от цей теплоносій нагрівається — газом або електрикою — і віддає тепло страві всередині котла. Рівномірно. По всій площі. Не тільки знизу, як на звичайній плиті, а з усіх боків одразу. Чому це важливо? Та тому що страва не пригорає. Навіть якщо готуєш щось густе, типу каші чи пюре.
Уявіть величезну водяну баню — ось приблизно так і працює. Тільки професійно. І з автоматикою.
Температура регулюється точно. До градуса. А це значить — можна готувати делікатні речі. Соуси там всякі. Крем-супи. Те, що на звичайній плиті легко зіпсувати.
Хоча, чесно, спочатку здається складно. Потім звикаєш.
Розберемо по частинах. Що там усередині?
Варочна чаша — це те, куди закладаються продукти. Зроблена зі сталі, харчової. Об'єм різний — від 50 до 500 літрів. А бувають і більші, до речі.
Сорочка (або парова камера) — простір між стінками, де циркулює теплоносій. От саме вона і забезпечує рівномірний нагрів. Без неї котел був би просто великою каструлею.
ТЕНи або газові пальники — залежить від типу котла. Вони нагрівають воду чи пару в сорочці. Потужність різна, звісно.
Кран зливний — внизу котла. Щоб не вичерпувати готову страву відрами. Відкрив — і полилося у підставлені гастроємності. Зручно ж.
Панель управління — тут встановлюється температура, час варіння. У сучасних моделях навіть програми є. Задав параметри і пішов іншими справами займатися.
І ще кришка. Важлива річ. Герметична. Щоб пара не втікала, тепло зберігалося. У деяких моделях вона піднімається автоматично — от дивина!
Насправді елементів більше. Датчики там, клапани, запобіжники. Але це вже нюанси. Для тих, хто обслуговує.
Тут вибір простий. Газ чи електрика. Або ні?
Газові котли — традиційні, скажімо так. Нагрівають швидше. І дешевші в експлуатації, якщо у вас підведений газ. Але потребують окремого підключення, узгоджень, перевірок газовою службою. Плюс витяжка має бути потужна — продукти горіння ж кудись діти треба.
Бачив одного разу, як у готелі біля Хрещатика міняли старі газові котли. Ну то там майстрів було... Півдня возилися з підключенням.
Електричні — чистіші. Простіші в монтажі. Поставив, воткнув в розетку (ну, там силову трифазну, зрозуміло) — і працює. Нагріваються повільніше, певною мірою. І якщо електрика дорога — то експлуатація влітає в копієчку.
А є ще комбіновані. І газ, і електрика. На випадок, якщо щось одне відключиться. Але це вже для великих виробництв.
Який вибрати? Залежить від умов. У вас газ є? Бери газовий. Немає — електричний. Логічно ж.
От тут розгул для фантазії.
І навіть тушкувати можна. М'ясо, овочі. Правда, для цього краще котли з мішалкою брати. Щоб перемішувало автоматично.
Десь читав, що у варочних котлах навіть пиво варять. Крафтове. Хоча це вже інша історія.
Обсяги різні. Є котли на 50 літрів — для невеликих кафе. Є на 500 — для комбінатів харчування. Вибір величезний.